7 липня - 100 років із дня народження Івана-Валентина Задорожнього

Задорожний Іван-Валентин Феодосійович

 (7 липня 1921, м. Ржищів, Київської області — 1988 року, м. Київ, похований у м. Ржищів) — український художник-монументаліст, живописець, графік. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1960 року. Лауреат Шевченківської премії 1995 року (посмертно). Воював. Вчився в Київському Державному художньому інституті (1945–1951). Викладачі К.Елева, А.Петрицький, С.Григорєв.

Народився в селянській родині у Ржищеві. Під час Голодомо́р 1932—1933 років батько, відправляє його зі знайомим у Ки́їв. Відтоді він залишається сам. Деякий час Іван живе у Гніздовського (начальник, який опікувався дитячими будинками). Там отримав друге ім’я – Валентин, та жив у прийомній сім'ї не довго. Згодом талановитого юнака запримітили і взяли Державна художня середня школа імені Тараса Шевченка. Під-час Дру́гої світової війни отримав два поранення в боях під Ростовом і Новоросійськом і Кемьлаг.

Після 1945-го повертається в Київ, закінчує Київський художній інститут, аспірантуру.

1966 року він переходить із живописної у секцію монументального мистецтва. І в співавторстві з Глущук Федором Тимофійовичем і Перевальським Василем Євдокимовичем починає роботу над вітражем “Т.Г.Шевченко і народ” у Київському держуніверситеті.

За життя Задорожний встиг створити й низку талановитих парсун історичних постатей: Аттіли, Аліпія, Ярослава Мудрого,

Березовський Максима Созонтовича , Юрія Кондратюка тощо.

Помер 1988 року. Похований на батьківщині.