Будинок культури с. Дальник

  Любо́в Олекса́ндрівна Яно́вська   (псевдоніми  Ф. Екуржа ,  Омелько Реп'ях , уроджена Щербачова Любов;  30 липня 1861 , с. Миколаївка, Борзнянський район, Чернігівська область—1933, Київ) — українська письменниця, громад ська  і  політична діячка , членкиня  Української Центральної Ради . Дружина  Василя Яновського .

  Іва́н Миха́йлович Дзю́ба  ( нар.  26 липня 1931, с. Миколаївка, Волноваський район) — український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України (2001), академік НАН України, другий Міністр культури України (1992–1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999–2001), керівник відділу загальних енциклопедичних досліджень Інституту енциклопедичних досліджень НАН України. Співголова Головної редакційної колегії «Енциклопедії сучасної України». Радник Президії Національної академії наук України. Головний редактор журналу «Сучасність» (у 1990-х роках), редактор відділу перекладної літератури видавництва «Дніпро» (у 1969—1972 роках), член редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час», «Євроатлантика».

Марія Михайлівна Бачинська-Донцова  ( нар.   26 липня 1891 ,  Сможе Долішнє , нині  Сможе  —  30 грудня   1978 ,  Нью-Йорк ) — українська  поетеса , громадська діячка,  журналістка , дружина  Дмитра Донцова .

Соболєв Фелікс Михайлович  — радянський український кінорежисер-документаліст, один з творців і лідер «київської школи наукового кіно». Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970). Лауреат Премії ім. М. В. Ломоносова АН СРСР (1968) і Державної премії СРСР (1972).

  16 липня 2021 року  - початок нового етапу втілення закону про державну мову, який забезпечить збільшення присутності державної мови в публічному просторі та зміцнення її статусу як державної. Цього дня набирають чинності норми, які є важливими для переважної більшості людей, оскільки вони стосуються сфери культури і розваг, туристичної сфери, книговидаництва та роботи книгарень, кіновиробництва, демонстрування фільмів в кінотеатрах і на телебаченні тощо (частини 2-6, 8 статті 23, стаття 26 Закону України «Про забезпечення функціонуванняукраїнської мови як державної»).

  Васи́ль Васи́льович Чу́хліб  (*19 липня 1941, с. Лебедівка Козелецького району на Чернігівщині — 20 листопада 1997 р.) — український письменник, журналіст, громадський діяч, літературознавець, член Спілки письменників і Спілки журналістів Радянського Союзу та України. Лауреат державної премії ім. Лесі Українки (1996), Літературна премія імені Наталі Забіли. Псевдоніми —  В. Чорноус ,  В. Чернігівець . Батько історика Тараса Чухліба.

  Філаре́т Миха́йлович Коле́сса  (17 липня 1871, село Татарське, тепер село Піщани Стрийського району Львівської області — 3 березня 1947, місто Львів) — український етнограф, фольклорист, композитор, музикознавець і літературознавець. Дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (з 1909), ВУАН (з 1929). р. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Засновник українського етнографічного музикознавства.

  Олекса́ндр Са́вич Мельничу́к  ( нар.   12 липня 1921 , с. Писарівка, тепер Кодимського району Одеської області — 19 березня 1997, Київ) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1965, професор з 1966, член-кореспондент АН СРСР з 1981, академік НАН України з 1985. Чоловік українського мовознавця Віри Коломієць.

 8 липня відзначається День сім'ї в Україні. Коріння цього свята сягає в давнину і його родоначальниками можна вважати святих Петра і Февронію, які є покровителями християнського шлюбу. Сім'я - це найдорожчий і найцінніший скарб. Тому в Міжнародний день сім'ї бажаємо, щоб сім'я була тихою і затишною гаванню. Нехай підтримка найрідніших допомагає впорається з будь-якими труднощами. Нехай всередині сім'ї буде мир і любов!

  Карава́єв Володи́мир Опана́сович   ( 8   липня 1811 , Вятка — 3  березня 1892) — дійсний таємний радник, доктор медицини (1838), заслужений ординарний професор. В 1841–1891 роках професор Київського університету, один з організаторів медичного факультету в Києві і перший його декан (1843–1847), почесний громадянин Києва.

Ой на Івана, ой та на Купала, Котилася зоря з неба,  Та у в воду впала. А дівчина за водою пустила віночок, Заплуталась ясна зірка  В зелен барвіночок. А дівчина-чарівниця на долю гадала, Як узріла ясну зірку, так і заспівала… Івана Купала – одне з найзагадковіших та найбільш видовищних народних свят,  що дісталося нам від наших пращурів.   День Івана Купала святкується з багатьма своєрідними обрядами, піснями,  давніми звичаями та прикметами.  Це день літнього сонцестояння, а також свято молоді, свято сонця, свято землі, свято води і вогню,  свято духів давнього роду нашого. Так, у ніч на Івана Купала дівчата плетуть вінки з польових квітів та пускають їх по воді, ворожать на судженого, співають народні пісні та водять хороводи. Люди роблять опудала Купала та Морени, а також проходять обряд очищення вогнем, стрибаючи через вогнище, і шукають таємничий цвіт папороті… Зі святом Івана Купала! Від душі б ажаємо   щедрості долі і пишності природи,  Чистої води і яскравого вогню, Душевного

Петро́ Я́цик  (7 липня 1921, Синьовидсько Вижнє, Сколівський повіт, Станіславське воєводство — 1 листопада 2001, Торонто) — канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході та в Україні.

Задорожний Іван-Валентин Феодосійович  ( 7 липня   1921 , м.  Ржищів , Київської області — 1988  року, м.  Київ , похований у м. Ржищів) — український художник-монументаліст, живописець, графік. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1960 року. Лауреат  Шевченківської премії  1995 року (посмертно). Воював. Вчився в  Київському Державному художньому інституті  (1945–1951). Викладачі К.Елева, А.Петрицький, С.Григорєв.

  Іва́н Іва́нович Леви́нський   (6 липня 1851, Долина, нині Івано-Франківської области — 4 липня 1919, Львів) — український архітектор, педагог, підприємець, громадський діяч. Почесний громадянин Долини. Народився 6 липня 1851 року в м. Долині (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Івано-Франківської области, Україна) в родині директора народної школи Івана Левинського гербу Сас та його дружини Йозефи з Гаузерів. Після смерті батька, у 1859 році, через скрутне матеріальне становище, мати з дітьми переїхала до Стрия, де змушена була працювати. Там Іван Левинський закінчив чотири класи початкової школи. На подальше навчання не було коштів, тому він був змушений заробляти їх самостійно. Маючи добрий голос, пішов до церкви допомагати дякові співати. За підтримки старшого брата у нього з'явилася можливість переїхати до Львова і закінчити реальну школу, де поряд з основними загальноосвітніми дисциплінами давалися деякі знання технічно-прикладного характеру. У 186

Іван Хотович Кравченко   (5 липня 1921, Гнідин — 1 травня 1945, Берлін) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1945), у роки німецько-радянської війни командир танкового взводу 44-ї гвардійської танкової бригади (11-й гвардійський танковий корпус, 1-ша гвардійська танкова армія, 1-й Білоруський фронт) гвардії лейтенант.

Іва́н Олекса́ндрович Кобиля́нський  ( нар.   4 липня 1921  —  пом.  22 квітня 1945) — радянський військовий льотчик, стрілець-бомбардир 1-ї ескадрильї 289-го бомбардувального авіаційного полку 63-ї авіаційної дивізії (40-а армія, Південно-Західний фронт), сержант. Герой Радянського Союзу (1942).

Петро́ Йо́сипович Панч  (справжнє прізвище —  Панченко ; 4 липня 1891, Валки — 1 грудня 1978, Київ) — український письменник, член «Плугу», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Сотник Дієвої Армії УНР.

  Богодар Антонович Которович  ( 3 липня   1941 ,  Грубешів  —  4 липня   2009 ,  Київ ) — український  скрипаль ,  диригент ,  педагог ,  народний артист УРСР  ( 1979 ). Завідувач кафедри скрипки та  професор   Київської консерваторії  (з  1985 ).  Член-кореспондент   Академії мистецтв України  ( 1997 ). Один із засновників сучасної української скрипкової школи. Фундатор і беззмінний художній керівник Державного камерного ансамблю  «Київські солісти» .  Батько  відомої української  скрипальки   Мирослави Которович  та Антона Которовича - відомого українського гітариста, скрипаля, соліста фолк-метал-гурту "Тінь сонця".

  Вади́м Григо́рович Бо́йко   (3 липня 1951, Донецьк — 11 червня 2005, Київ) — український поет, драматург, прозаїк, перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1979 року і Спілки театральних діячів, переможець двох Всесоюзних (1975, 1979) і двох Республіканських (1981) конкурсів драматургів, лауреат премії імені І. Котляревського (1994).