Будинок культури с. Дальник

 

  Наза́рій Назарович Яремчу́к   ( 30 листопада   1951 ,   Рівня   (тепер   Вижниця ) —   30 червня   1995 ,   Чернівці ) — український естрадний   співак   ( тенор ).   Народний артист УРСР   ( 1987 ).   Герой України .

Петро Андрійович Ганжа  (29 листопада 1881 — 27 вересня 1937) — начальник дивізії Дієвої армії УНР.

Андрі́й Созо́нтович Лазаре́нко  (27 листопада 1901, Київ — 13 жовтня 1979, Львів) — український геоботанік, бріолог, фітогеограф, член-кореспондент АН УРСР, доктор біологічних наук, професор. Фахівець із систематизації флори і географії мохів, описав понад 30 нових видів і 6 родів мохів. Учасник бою під Крутами, згодом воював в армії УНР.

"... Прошу, у серці запаліть Скорботи полум'я священне Та скрізь століття пронесіть Сльозу безвинно убієнних!" (Н. Тривайло)

... ІСТОРІЯ НАС ГОРЕМ ВЧИТЬ, ЩОБ НЕ ЗАБУЛОСЬ НЕЗАБУТНЄ. БО ТАМ, ДЕ ПАМ'ЯТЬ НЕ МОВЧИТЬ, ТАМ ЩАСТЯ ПОВНИТЬСЯ МАЙБУТНЄ.     Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території України та Кубані, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь. Найвразливішою категорією жертв Голодомору стали діти. Згідно із дослідженнями українських демографів, у той час померло понад 1.5 млн. хлопчиків і дівчаток віком до 10 років.     Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – пам’ятати про кожного, хто загинув від голоду, і передати пам’ять про цю трагедію. 

Абра́м Анше́лович Мане́вич (  25 листопада   1881 ,  Мстиславль ,  Могильовська губернія ,  Російська імперія  (нині  Білорусь ) —  30 червня   1942 ,  Нью-Йорк ,  США ) —  український , білоруський й американський  митець   єврейського походження .

  Анті́н Кравс (Антон Краус)  ( 23 листопада 1871, с. Берегомет, нині смт, Вижницький район — 13 листопада 1945, Відень) — український воєначальник, генерал-чотар. У 1919 році — командир армійської групи (Кравса), потім 3-го корпусу.

  Прийміть щирі вітання з Днем Гідності т а Свободи! У ці непрості для Батьківщини часи, бажаємо миру і злагоди, сил і натхнення для побудови щасливого майбутнього.  Адже кожен з нас — частка України, а разом ми — рушійна сила для змін на краще ! 21 листопада вся країна відзначає День Гідності та Свободи. Свято встановлено на честь двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії - Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Цього дня ми віддаємо належну шану патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави. День Гідності та Свободи – особлива дата для кожного свідомого українця, для кожного справжнього патріота, адже саме в цей день найгостріше відчувається сила єдності та безмежна гордість за те, що наша Батьківщина багата на справжніх героїв з великим серцем і високим духом, спроможн

  Емануїл Айзикович Канер  (  19 листопада   1931 ,  Харків  -  25 липня   1986 , Харків) — радянський  фізик -теоретик.  Член-кореспондент   АН УРСР  ( 1982 ),  доктор фізико-математичних наук  ( 1963 ).  Професор  ( 1971 ).  Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки  (1980). Еммануїл (Моня) Айзикович Канер народився в Харкові в сім'ї службовця центрального залізничного поштамту Айзік Менделевича Канера і бухгалтера Розалії Мойсеївни Пасс. Під час війни, в 1941-1944 роках, жив з матір'ю в Благовєщенську (батько був мобілізований, служив начальником спецвідділу військовопоштового сортувального пункту № 6 військ зв'язку, старший лейтенант адміністративної служби). 1954 року закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету за двома спеціальностями ( «експериментальна фізика», «теоретична фізика»). 1956 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Теорія циклотронного резонансу в металах», а в 1963 році — докторську дисертацію на тему «Бозевскі з

Володи́мир Миха́йлович Ажа́жа   ( нар.   19 листопада 1931 , село Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області — 23 грудня 2009) — український фізик (спеціальність — матеріалознавство, технологія металів). Доктор фізико-математичних наук (1986). Професор (1990). Член-кореспондент (від 2003 року), академік (від 2006 року) НАН України. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1982). Премія НАН України імені О. І. Лейпунського (2007). Директор Інституту фізики твердого тіла, матеріалознавства та технологій Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» Національної академії наук України (2004—2009), академік НАН України.

  Дмитро́ Олексі́йович Мі́щенко   ( 18 листопада 1921, Степанівка Перша, Запорізька область — 4 квітня 2016, Київ) — український письменник, кандидат філологічних наук з 1955 р.

  Григо́рій Григо́рович Бо́ндар  ( 18 листопада 1881, с. Мала Бурімка Золотоніський повіт, Полтавської губернії, Російська імперія — 20 лютого 1959, Салвадор, Бразилія) — бразильський агроном, ботанік, міколог, фітопатолог, ентомолог українського походження.

  Верем́ієнко  або  Верем́еєнко Кузьма Микитович   ( нар.   14 листопада 1921 , Любечанинів, Чернігівська губернія, УРСР — 28 лютого 2006, Київ, Україна) — український біохімік. Доктор біологічних наук (1965), професор (1967), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Дослідник протеолізу, протеаз та їх інгібіторів. Вперше в світі незалежно відкрив інгібітори протеаз плазми крові ссавців α1-антитрипсин та α2-макроглобулін.

  Ві́ктор Іва́нович Чука́рін  (9 листопада 1921, с. Красноармійське, Донецька область, Українська РСР — 25 серпня 1984, Львів, Українська РСР, СРСР) — український радянський гімнаст, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер УРСР (1972), доцент (1963), завідувач кафедри гімнастики Львівського інституту фізичної культури (з 1971), кавалер ордена Леніна (1957). Абсолютний чемпіон Олімпійських ігор (1952, 1956), світу (1954), СРСР (1949–1951, 1953, 1955); чемпіон Олімпійських ігор (4 рази в 1952, 3 рази в 1956, всього 11 олімпійських нагород), світу (1954), СРСР (13 разів в 1948–1956) в окремих видах.

Фе́дір  (Теодор-Ріхард-Едуард)  Лю́двігович (Львович) Е́рнст   ( 9 листопада 1891 , Київ — 28 жовтня 1942, Уфа) — український історик-мистецтвознавець, теоретик мистецтва, фундатор та класик українського мистецтвознавства; музеєзнавець, діяч у галузі охорони пам'яток історії та культури України. Автор найкращого довоєнного путівника по Києву (1930). Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва; дійсний член НТШ, член Історичного товариства імені Нестора-Літописця, член Товариства діячів українського пластичного мистецтва; дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН, вчений секретар ВУАК.

  Дмитро́ Па́влович Пи́льчиков  ( 7 листопада 1821  — 17 жовтня 1893, Харків) — український громадський і культурний діяч, педагог. Батько українського фізика Миколи Пильчикова.

Оста́пенко Сергі́й Степа́нович   ( 6  листопада 1881 ,   Троянів ,   Волинська губернія ,   Російська імперія  —   21 січня   1938 ,   Харків ) —   український   економіст ,   державний   і   політичний діяч . Голова Ради Народних Міністрів УНР (від 13 лютого до 9 квітня 1919 року).

Маркія́н Семе́нович Шашке́вич  ( 6 листопада 1811 , с. Підлисся — 7 червня 1843, с. Новосілки) — український (галицький) пророк («Будитель»), письменник, поет, духовний просвітитель, натхненник національного пробудження Галичини. Стрийко австро-угорського генерала Олександра Шашкевича. Зачинатель нової української літератури в Галичині, священник УГКЦ, релігійний та культурно-громадський діяч. Перший в нових часах речник відродження західноукраїнських (галицьких) земель. Очолив «Руську трійцю», ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837). Виступав за рівноправність української мови з польською.

  Дмитро́-Рома́н Семе́нович Клячкі́вський  (псевдо:  «Блонд» ,  «Охрім» ,  «Роман» ,  «Клим Савур» ,  «Білаш» ,  «Панас Мосур» ,  «Омелян Кримський»  та інші) (4 листопада 1911, м. Збараж — 12 лютого 1945, між селами Оржівські хутори та Суськ Рівненщини) — Провідник ОУН м. Львова (друга полов. 1941), Крайовий Провідник ОУН ПЗУЗ (01.1942—02.1945); організатор і перший командир УПА на Волині (05.1943—11.1943), командир УПА-Північ (11.1943—02.1945), член ГВШ УПА. Полковник УПА (посмертно).  Лицар   Золотого Хреста Заслуги   (1952, посмертно) та   Золотого Хреста бойової заслуги 1-го класу   (посмертно).

  Ростислав Павлович Волошин  (інколи  Березюк-Волошин ,  псевдо : «Павленко»,  «Горбенко» , «Борисенко», «Левченко», «Чепіга») ( 3 листопада   1911 , с.  Озеряни , нині  Дубенський район ,  Рівненська область  —  22 серпня   1944 , с.  Гаї Бійничі , нині  Дрогобицький район ,  Львівська область ) — український студентський діяч, військовик. Полковник  Української Повстанської Армії , командант запілля УПА, заступник Головного командира УПА, Генеральний Секретар Внутрішніх Справ  УГВР . Голова  СУСОП . Лицар  Золотого Хреста Заслуги УПА  (посмертно).

  День украї́нської писе́мності та мо́ви  — свято розвитку державної мови, яке щороку відзначається в Україні  9 листопада . За православним календарем — це день вшанування пам'яті  Преподобного Нестора-Літописця  — послідовника творців  слов'янської писемності   Кирила і Мефодія основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі.

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва  — свято України. Відзначається щорічно 9 листопада разом із Днем української писемності та мови. Українська культура, одна з небагатьох, яка змогла вистояти під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність, первозданну чистоту і незамуленість.

  Дніпрова Чайка  ( Людмила Олексіївна Василевська-Березіна ) (  1 листопада 1861 , c. Карлівка (Зелений Яр)—13 березня 1927, с. Германівка) — українська письменниця. Дружина українського громадського діяча, письменника та публіциста Василевського Феофана Олександровича.

  Іва́н Іва́нович Манжу́ра  ( 1 листопада 1851 ,  Харків  — 15 травня   1893 ,  Катеринослав ) — український  поет ,  фольклорист ,  етнограф ,  журналіст ,  лексикограф , перекладач з російської та німецької мови. Також історик і соціолог, професійний збирач гербаріїв флори Катеринославщини. Літературний псевдонім  Іван Калічка .