Будинок культури с. Дальник

А сотню вже зустріли небеса.. Летіли легко, хоч Майдан ридав… І з кров´ю перемішана сльоза…. А батько сина ще не відпускав.. Й заплакав Бог,побачивши загін: Спереду — сотник ,молодий,вродливий І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній-сивий-сивий.. І рани їхні вже не їм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла…                             Людмила Максимлюк  (21.02 2014)

 Афганістан - ти край війни і крові тих молодих завзятих юнаків, в котрих у грудях полум'я любові горить допоки дух їх не дотлів.                  Афганістан - ти проклятий батьками,            всіх тих синів, котрих ти вербував. Бо їх серця скривавлені ножами, у кожну мить, як воїн помирав.             Афганіствн - тивоя війна це сльози, братів, сестер і ледь живих батьків, жахлива спека і страшні морози,  навіки в пам'яті  відважних юнаків.   Пройшли роки, війну ж ту не забути, бо кожен воїн, що вернувсь живим згадає тих кого не повернути бо й вірний друг там згинув молодим.