Будинок культури с. Дальник

КРУТИ  Крути – наша гордість і слава, Там соколи юні у вічність пішли. На клич молодої держави, Піднялися вірні сини. Грудьми у нерівному бої, Спинили червону орду, З честю впали герої, За Україну свою.                 Михайло Зельман (Лісовий)    Сьогодні в Україні проводяться жалобні заходи на честь вшанування пам'яті Героїв Крут. У 1918 році на залізничній станції Крути в Чернігівській області близько 300 студентів вступили в бій з шеститисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова. У нерівній битві багато студентів були вбиті. Вони зазнали поразки, але їх героїчний вчинок став прикладом мужності для багатьох українців.

  Ми не маємо права забувати ці події! Голокост – це біль втрачених поколінь! Вічна пам’ять! 27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

  Бори́с Ві́кторович І́вченко  (*29 свічня 1941 р., Запоріжжя— 28 червня 1990 р, Київ) — український кінорежисер і актор. Син українського кінорежисера Віктора Івченка У 1966 році закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. У  1966 – 1990  роках — режисер Київської кіностудії імені О. П. Довженка. Помер 28 червня 1990 року. Похований на Байковому кладовищі. Фільмографія Режисер Антракт (фільм) (1966) Анничка (1968,  Приз «Золота Башта Байона» II Міжнародного кінофестивалю у Камбоджі, 1969 ) Олеся (1971) Пропала грамота (1972) Коли людина посміхнулась (1973) Марина (1974) Пам'ять землі (1976) Під сузір'ям Близнюків (1979) Два дні у грудні (1981) Завтрашній хліб (фільм) (1980, т/ф), Зоряне відрядження (1982) Раптовий викид (1983) Небилиці про Івана (1990) Актор НП. Надзвичайна подія (1958),  епізод Фортеця на колесах (1960) Кров людська — не водиця (1960) Дмитро Горицвіт (1961) Анничка (1968) Вавилон ХХ (1979)

2 8 січня, – 70 років від дня народження Героя України, генерал-майора авіації Леоніда Костянтиновича Каденюка. Він – перший космонавт незалежної України. Леонід Каденюк був людиною з великим серцем та безмежною любов’ю до Батьківщини. Для Київської політехніки Каденюк – знакова особистість: почесний доктор факультету авіаційних і космічних систем, заступник голови Наглядової ради університету, радник ректора, він активно сприяв підготовці фахівців відповідного профілю і став невіддільною частиною університетського життя. У першому корпусі біля кабінету 177, в якому працював Леонід Костянтинович на посаді радника ректора КПІ, встановлено його барельєф з інформаційною табличкою. 2019 року в Державному політехнічному музеї КПІ була представлена мініекспозиція про життя й діяльність Леоніда Каденюка. Вже сьогодні вона буде доповнена експонатами з фондів музею: книгою спогадів космонавта «Місія – Космос», відзнакою «Зірка космонавта Леоніда Каденюка», банкнотою «Леонід Каденюк – перший кос

  До 110 річчя Івана Гончара – скульптора, художника, етнографа, колекціонера, графіка Гончар Іван Макарович (27.01.1911 р, с. Лип'янка, Черкаська обл. - 18.06.1993 р, м. Київ) - видатний діяч культури, скульптор, художник, дослідник і збирач української старовини, засновник Музею І. М. Гончара, співзасновник Товариства охорони пам'яток історії та культури України, Заслужений діяч мистецтв України (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991).

Умови проведення Умови визначають загальний порядок організації та проведення  дистанційного конкурсу літературно-музичних композицій «Поезія долі»  присвяченого 150-річчю від Дня народження Лесі Українки.    

  Лунає  пісня  солов’їна І  вітер  віє  степовий. Моя  соборна  Україна Знов  зустрічає  день  новий. Послухай,  брате-українцю, Хоч  історично  склалось  так, Що  територія  різниться, Та  все  ж  –  це  в  нас  одна  Земля. Ми  з  вами  –  це  одне  єдине, Ми  –  це  родина:  ти  і  я. Дві  сторони  у  України, Та  Україна  в  нас  одна. А  ми  усі  сини  і  дочки, Неначе  в  морі  кораблі, Розкидані  по  всіх  куточках Української  землі. А  наша  єдність  нездоланна, Бо  в  нас  тече  козацька  кров. За  скільки  літ  нас  не  здолали, А  отже  ще  простоїмо. Яка  ж  вдалась  сьогодні  днина! Так  й  хочеться  співать  пісень! Моя  соборна  Україна Знов  зустрічає  новий  день.

  Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.

  Це державно-політичний акт, грамота-прокламація, які видавала Українська Центральна Рада для широкого українського загалу. Всього УЦР було видано 4 універсала, які визначали етапи формування Української державності - від автономії до повної самостійності. Четвертий Універсал був виданий 22-го січня 1918-го року (за новим стилем) і декларував незалежність України. УНР проголошувалася «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу».

Ми Вас сьогодні від душі З святим Водохрещем вітаємо! Даруємо свої вірші! Злагоди й добра бажаємо! Достатку й миру Вам у дім! Спокою в душу та наснаги! Кохання зичимо усім, Віри, надії та відваги! Хай чується веселий сміх, І пісня лине в Вашій хаті! Хай геть тікають горе й гріх! Ще зичимо – будьте багаті!

  У ніч з 13 на 14 січня в народі відзначають неофіційне свято -   Старий Новий Рік . У цей день за старим стилем настає 1 січня. З 1918 році в Україні в побуті використовується новий Григоріанський календар, проте церква відмовилася здійснювати перехід і все ще відзначає всі свята за юліанським календарем. Стара дата Нового року запам'яталася українцям, і багато сімей відзначають Новий рік двічі. У цей день заведено накривати багатий стіл і  щедрувати   по сусідніх будинках. А вранці 14 січня хлопчики і чоловіки посівають будинки зерном і співають  засівалки   з побажанням щастя. Щоб рік старий погане все забрав, Про добрі справи нагадав. Щоб свято за столом сім’ю зібрало Та щастя в домі хазяйнувало. Щоб сміх дитячий лунав, Господь від бід оберігав. Щоб правило світом добро, Перемогти все зло могло. Зі святами Вас вітаєм!!! Бережіть себе та своє!!!

   Вечера на хуторе близ Диканьки (1961 р.)  

  Рік Новий – казковий час! Хай здивує щастям Вас. Рік добра і рік кохання. Тож приймайте привітання: Будьте добрі та здорові, Побажаємо любові. Світла й радості багато, Щоб життя було, як свято! Вечір Різдвяний тихенько ступає, Щастя у серце всім подарує, Дзвіночок добра на віконці чарує. Янгол різдвяний хай вас поцілує, Кожного чує, від горя вартує. В серці у кожного свічку добра Хай береже, щоб не згасла вона. Бережіть себе та соїх близьких!!!