3 листопада - 110 років із дня народження Ростислава Волошина
Народився 3 листопада 1911 року у с. Озеряни Дубенського повіту (пізніше району) на Рівенщині у родині помічника начальника місцевої залізничної станції, полковника армії УНР Павла Волошина та Меланії Калістратівни Левчук.
Під час навчання у Рівненській гімназії Ростислав стає активним учасником молодіжної організації «Пласт». У польських таємних поліційних зведеннях того часу зазначалося, що вдома у Волошина проводилися збори пластунів.
Після закінчення гімназії вступає на юридичний факультет Львівського університету, де стає членом підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН) з часу її заснування 1929 року. Через деякий час очолив Українську студентську репрезентацію в Польщі (Союз Українських Студентських Організацій під Польщею) (1933—1934), Дубенський повітовий, згодом Рівненський окружний провід ОУН. Часто виступав на різних зборах студентської молоді у різних містах Західної України. З 1935 до 1937 року був співредактором підпільної молодіжної газети «Юнак» та журналу «Студентський Вісник».
З часу утворення Євгеном Коновальцем Крайової Екзекутиви ОУН на Північно-Західних Українських Землях в 1935 році став її ідеологічним референтом, а згодом і Крайовим Провідником на ПЗУЗ. За цей час багаторазово сидів у польських тюрмах, в тому числі двічі у концтаборі «Береза Картузька». На Рівненському процесі 22-26 травня 1939 року був засудженим на кілька років ув'язнення, проте початок Другої світової війни перервав цей термін.
Але з приходом більшовиків Волошин знову був засуджений і ув'язнений. І знову його тюремний термін скоротила війна, цього разу німецько-радянська. Вийшовши з тюрми, він став від імені Українського Державного Правління головою Рівненської обласної управи. В серпні 1941 року увійшов в Українську раду довіри, очолювану С. Скрипником, майбутнім патріархом, разом з Уласом Самчуком. Після цього був заарештований гітлерівцями. 1942 року вийшов із в'язниці Монтелюпіх у Кракові, став заступником голови обласного кооперативу у Рівному.
Р. Волошин був співорганізатором перших загонів Української Повстанської Армії. У 1943-му також став офіційним заступником Д.Клячківського — «Клима Савура», крайового провідника на ПЗУЗ.
Головував на ІІІ-му Надзвичайному Великому Зборі ОУН (21 — 25 серпня 1943), де був обраний членом Бюро Проводу ОУН. Саме Роман Шухевич, Р. Волошин та Йосип Позичанюк з весни 1943 фактично очолювали керівництво УПА.
21-22 листопада 1943 був головою на І-й конференції поневолених народів Сходу Європи і Азії у с. Будераж (Здолбунівський район) Здолбунівського району Рівненської області. Саме вона започаткувала світовий Антибільшовицький блок народів, очолюваний після війни Ярославом Стецьком. Став командантом запілля (командувач тилом) УПА.
18 січня 1944 року «Горбенко» взяв участь у нараді керівників ОУН і УПА на ПЗУЗ.
11-15 липня 1944 Р. Волошин був обраний Головою Президії Великого Збору Української Головної Визвольної Ради, що проходив біля с. Недільна Старосамбірського району Дрогобицької області. На ньому його обрали Генеральним Секретарем Внутрішніх Справ УГВР. Остання прижиттєва згадка про Ростислава Волошина датується 5 серпня 1944 року, коли приймалася присяга трьох сотень УПА, «Левів», «Булава» і сотні «Різуна» біля села Свидник, де він виступив зі своєю останньою полум'яною промовою. Загинув Р. Волошин — заступник Головного командира УПА, 22 серпня 1944 року в селі Гаї Бійничі в нерівному бою з більшовицькими окупантами при переході фронту.
У Ростислава та Ніни Волошиних було двоє дітей:
- Інна, 1937 року народження
- Андрійко 1944 року народження, помер 1947-го та похований на кладовищі у Рівному.
Коментарі
Дописати коментар