День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

Цей день – одна з найскорботніших дат в історії усього людства. День початку масштабної та кровопролитної війни, яка тривала майже чотири роки.

Все починалося з грому небесного,
Такого жорстокого, такого нечесного.
З ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому...

А небо світле закрили чорні хрести!
Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..
Крізь руки у двір гусенята малі...
І кров на травиці... І кров на землі...

І шипить у ставку гаряче залізо,
І полум'я дике шугає над лісом...
І мама мовчазно-бліді, мов стіна...
І тато поволеньки кажуть: «Війна...»

22 червня 1941 на світанку фашистська Германія без оголошення війни нанесла масований нищівний удар по аеродромах і залізничних вузлах, по військово-морських базах та місцях розквартирування військових частин, по багатьох містах мирних країн, де жили, працювали та мріяли звичайні люди…

Україна стала епіцентром бойових дій. За перемогу над нацизмом український народ заплатив неймовірно дорогу ціну. Україна втратила п’яту частину населення. На фронті загинули понад мільйон українців, майже стільки ж військовополонених і ще 3,9 млн мирних жителів були знищені окупантами, на примусові роботи до Германії було вивезено близько 2,5 млн осіб. 

Війна, як ком, котилася по дорогах,

Несла розруху, голод, смерть і біль.

Повік нам не віддячити солдатам, 

Що взяли перший, найстрашніший бій!

В атаку йшли за правду, за Вітчизну,

За світ, за матір з батьком, за дітей...

Щоб захистити від жахів фашизму

Майбутнє наше, світле, дороге! 

Бузок, гвоздики, піони та тюльпани...
Початок літа, життя кипить.
Жива любов, зарубцювалися рани,
Але червневий день нам не забуть повік!!!