Перші писемні згадки...

  Місто Вишгород

Вишгород виник у Х ст. на високих пагорбах правого берега Дніпра, біля важливої ​​переправи на торгівельних шляхах. З самого початку будувався як місто-фортеця, який був оточений потужними дерево-земляними укріпленнями: валами, ровами, ескарпамі. В місто вели три дороги: зі сходу - з долини Дніпра і перевозу; з півдня - з Києва; з півночі - з Поліського шляху.

 Вишгород вперше згадується в літописах в «Повісті временних літ» у 946 році як резиденція княгині Ольги – Ольжин град. Місто певний час виконувало роль заміської резиденції київських князів. За часів Ярослава Мудрого Вишгород стає значним духовним центром Русі.  З 1020 р. в ньому перебували останки перших святих мучеників - князів Бориса і Гліба. Ярославичами (в 1072 р.) був побудований дерев'яний храм св. Бориса і Гліба. 

Тут у 1054 році помер Ярослав Мудрий. Ярославичами (в 1072 р.) був побудований дерев'яний храм св. Бориса і Гліба. У Вишгороді сини Ярослава уклали загальноруський юридичний кодекс, так звану «Правду Ярославовичів». Онуки Ярослава: Святополк, Володимир Мономах та чернігівський Олег Святославич в 1115 р. побудували великий кам'яний собор-мавзолей та оздобили поховання князів золотом і коштовностями. За розмірами це був найбільший храм на Русі. У 1115 р. Володимир Мономах будує під Вишгородом перший міст через Дніпро. З кінця ХІ - початку ХІІ ст. місто стає значним економічним центром Середньої Наддніпрянщини, де швидко розвиваються гончарне, залізоробних і ювелірне виробництво. Вишгород стає об'єктом пожалування, але не перетворюється на окреме удільне князівство, а залишається передмістям Києва. З середини ХІІ ст. роль Вишгорода поступово знижується. У литовські часи Вишгород - невелике местечко.Визвольна війна 1648-1654 рр.., і Руїна, що прийшла слідом за нею, остаточно зруйнували Вишгород як міський населенний пункт. Вишгородський район має славетне минуле. 

Історія району напряму пов’язана з будівництвом Київської ГЕС – п’ятої
сходинки Дніпровського каскаду гідроелектростанцій, першої в країні, спорудженої із збірних залізобетонних конструкцій і без водозливної греблі. У вересні 1964 року було відкрито судноплавний шлюз, а через три місяці Київська ГЕС дала перший промисловий струм. Саме з’єднання двох берегів Дніпра у Вишгороді створило передумову до об’єднання в новий район лівобережної та правобережної складових майбутньої адміністративної одиниці. В 1964 г. Вишгород відбудован як селище енергетиків, а потім і містом, центром Вишгородського району. Основні визначні пам'ятки міста: Борисоглібська церква, Музей гончарства, Історичний музейісторико-культурного заповідника, Київська  Вишгородського ГЕС, гірськолижний комплекс "Вишгора".

 

Місто Полонне

Полонне декілька раз згадується в давньоруських Іпатіївському та Лаврентіївському літописах. Одна з згадок говорить, що у 1169 році половці, заглибившись у володіння Київського князівства, дійшли до міста Полонного, яке належало київській Десятинній церкв.

З літописів відомо, що в 996 році Володимир Великий завершив будівництво Десятинної церкви і приписав їй десяту частину своїх «градів» (міст). Серед них було і Полонне, недарма літописець називає його «святої Богородиці град Десятинний». Спочатку місто належало Великим князям Київським. 1195 рік київський князь Юрій віддає Полонне своєму зятеві Роману Мстиславовичу — правителю Волині. З цього часу і по сьогодні місто є складовою Великої Волині. Після утворення Галицько-Волинського князівства Полонне ввійшло до його складу. 

Для захисту від кочівників на природній височині було зведено замок—фортецю із земляними валами, дерев'яним частоколом. Лаврентьєвський літопис повідомляє, що в1169 році половці підійшли до Полонного і захопили багато людей і худоби з навколишніх сіл, проте фортецю не здобули. Місто, очевидно, було зруйноване монголо-татарами в 1240 році.

У ХІІІ ст. в Полонному існував православний монастир.

Протягом віків місто Полонне було відоме своїми ремісниками. Завдяки отриманому містом у другій половині XVI ст. магдебурзькому праву ремесла набувають надзвичайного розвитку, створюються ремісничі цехи.

В угоді від 1366 р. Казиміра ІІІ з Любартом Полонне згадується серед «мурованих» міст. В 1494 році місто було надане князю Костянтину Острозькому. У 1510 р. на місці укріпленого посаду князь Костянтин Острозький будує нову фортецю. 1569 рік Полонним заволодів Альбрехт Ласький, наступного 1570 p. він передав місто королю.

З 1648 року Полонне було сотенним містом Волинського полку в Українській державі Богдана Хмельницького. У 1640 р. князь, краківський воєвода Станіслав Любомирський сприяє укріпленню центру міста бастіонним п'ятикутним в плані оборонним валом за голландською системою і фортечними мурами. Автором перебудови був італійський архітектор Матео Трапола.

11 грудня 1766 р. король Станіслав ІІ Август Понятовський підтвердив права міста на прохання його тогочасного власника — князя Марціна Єжи Любомирського . 

В XIX — початку XX ст. місто було центром Полонської волості.
Наперекір руйнівним війнам, в місті залишились історичні пам'ятки сивої давнини: територія оборонної фортеці ХІІ ст., земляні вали, залишки замку на історичній Татарській вулиці.