180 років із дня народження Христини Алчевської

 Христи́на Дани́лівна Алче́вська
 (4 (16) квітня 1841, Борзна, Чернігівська губернія, Російська імперія — 15 серпня 1920, Харків, Українська РСР) — українська педагогиня, організаторка народної освіти, дружина засновника м. Алчевськ Олексія Алчевського, мати Григорія, Івана та Христини Алчевських.

Народилась 4 (16) квітня 1841 у Борзні, Чернігівщина. Батько — Д. Журавльов — викладач міського училища, мати — дочка героя Війни 1812 року генерала Вуїча, сина молдовського господаря. Освіту здобула самотужки. В часи революційної ситуації 60-х років XIX ст. під псевдонімом «Українка» листувалася з О. Герценом, один з її листів надруковано в його часописі «Колокол».

У 1862 заснувала Харківську жіночу недільну школу. Офіційно її засновано у 1870, утримувала цю школу до 1919. В школі викладала з колективом педагогів-сподвижників — безкоштовно працювало понад 100 вчителів.

У 1896 збудувала для школи будинок вартістю 50 000 карбованців — єдине власне, тобто таке, що належало школі, приміщення серед усіх недільних шкіл Російської імперії.

Читання Алчевської

Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На своїй садибі у Харкові (тепер будинок Центру громадських зв'язків) у 1899 встановила перший у світі пам'ятник Тарасу Шевченку, погруддя 
роботи скульптора Володимира Беклемішева.

Вона згуртувала й очолила авторський колектив з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1884—1906). 

У ньому понад 4 тисячі рецензій, відгуків, 
анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори зарубіжної, російської та української літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник «Книга взрослых», що протягом 1899—1917 витримав 40 видань. Вона є авторкою мемуарів «Передуманное и пережитое» (1912), методичних статей з навчання дорослих та оповідань, укладач «Каталога книг» для недільних шкіл, учасниця педагогічної експозицій на всеросійських та міжнародних виставках (у Москві та Нижньому Новгороді — 1895, 1896, Парижі — 1889, 1900, Чикаго — 1893).

Удостоєна багатьох найвищих нагород — золотих та срібних медалей, почесних дипломів, тощо, обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти.

На її надгробку зроблений напис «Просвітителька народу».

Померла 27 жовтня 1920 у Харкові.