140 років із дня народження Дмитра Ревутського
Дмитро́ Микола́йович Реву́цький ( 5 квітня 1881–1941) — музикознавець, фольклорист і музичний діяч, родом з с. Іржавця на Чернігівщині, брат Левка Ревуцького, батько Валер'яна Ревуцького, родич Олекси та Миколи Стороженків .
Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1906). У 1906—1909 викладав у
Ревелі (Таллін), 1909 повернувся до Києва, викладав у гімназіях, а після 1917 — у 49-й трудовій школі.
Ревелі (Таллін), 1909 повернувся до Києва, викладав у гімназіях, а після 1917 — у 49-й трудовій школі.
У 1918–1932 рр. професор Київського Музично-Драматичного Інституту ім. М. Лисенка, викладав орфоепіку, вів курс історії пісні. В 1921 став одним із організаторів Комітет пам'яті М. Д. Леонтовича.
У 1922 Разом з К.Квіткою став одним з організаторів Етнографічної Комісії АН УРСР (згодом — ІМФЕ ім. Рильського). Згодом переслідуваний радянською владою за «буржуазний націоналізм» та розповсюдження «петлюрівської ідеології» й 1931 року звільнений з інституту. 1938 поновлений як старший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР й як викладач Київського Театрального Інституту.
1939 був вражений інсультом, імовірною причиною якого було викрадення майже готової книги про українських кобзарів. Через перенесений інсульт Д. Ревуцький не зміг евакуюватися, й залишився в Києві, що мало фатальні наслідки. 29 грудня 1941 був вбитий у власній квартирі разом з дружиною агентом НКВС.
Ревуцький значно спричинився до піднесення й поширення музичної культури в Україні, як організатор численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладач текстів творів різних європейських композиторів, вчитель-викладач музики і пов'язаних із музикою дисциплін та редактор численних нотних видань (твори світових композиторів, вокальні твори Бетговена, «Галицькі пісні» в обробці Дмитра Ревуцького, «Дуети М. Лисенка», «Козацькі та історичні пісні», три збірки українських народних пісень п. н. «Золоті ключі» та ін.).
Ревуцький переклав для Київського Оперного театру лібрета опер: «Викрадення з Сералю» Моцарта, «Пророк» Меєрбера, «Фауст» Ґуно, «Паяци» Леонкавалло, «Руслан і Людмила» Глинки, «Алеко» Рахманінова. Ревуцький автор близько 60 наукових праць, зокрема «Українські думи та пісні історичні» (1919), «Андріяшіяда» — опера-сатира М. Лисенка (1930), "Гулак-Артемовський і його комічна опера «Запорожець за Дунаєм» (1936), «Лисенко — хоровий диригент» (1937), «Шевченко і народна пісня» (1939), «Автобіографії М. Лисенка» (1940), «Живе слово» — підручник мистецького читання (1923).
Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1906). У 1906—1909 викладав у
Ревелі (Таллін), 1909 повернувся до Києва, викладав у гімназіях, а після 1917 — у 49-й трудовій школі.
Ревелі (Таллін), 1909 повернувся до Києва, викладав у гімназіях, а після 1917 — у 49-й трудовій школі.
У 1918–1932 рр. професор Київського Музично-Драматичного Інституту ім. М. Лисенка, викладав орфоепіку, вів курс історії пісні. В 1921 став одним із організаторів Комітет пам'яті М. Д. Леонтовича.
У 1922 Разом з К.Квіткою став одним з організаторів Етнографічної Комісії АН УРСР (згодом — ІМФЕ ім. Рильського). Згодом переслідуваний радянською владою за «буржуазний націоналізм» та розповсюдження «петлюрівської ідеології» й 1931 року звільнений з інституту. 1938 поновлений як старший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР й як викладач Київського Театрального Інституту.
1939 був вражений інсультом, імовірною причиною якого було викрадення майже готової книги про українських кобзарів. Через перенесений інсульт Д. Ревуцький не зміг евакуюватися, й залишився в Києві, що мало фатальні наслідки. 29 грудня 1941 був вбитий у власній квартирі разом з дружиною агентом НКВС.
Ревуцький значно спричинився до піднесення й поширення музичної культури в Україні, як організатор численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладач текстів творів різних європейських композиторів, вчитель-викладач музики і пов'язаних із музикою дисциплін та редактор численних нотних видань (твори світових композиторів, вокальні твори Бетговена, «Галицькі пісні» в обробці Дмитра Ревуцького, «Дуети М. Лисенка», «Козацькі та історичні пісні», три збірки українських народних пісень п. н. «Золоті ключі» та ін.).
Ревуцький переклав для Київського Оперного театру лібрета опер: «Викрадення з Сералю» Моцарта, «Пророк» Меєрбера, «Фауст» Ґуно, «Паяци» Леонкавалло, «Руслан і Людмила» Глинки, «Алеко» Рахманінова. Ревуцький автор близько 60 наукових праць, зокрема «Українські думи та пісні історичні» (1919), «Андріяшіяда» — опера-сатира М. Лисенка (1930), "Гулак-Артемовський і його комічна опера «Запорожець за Дунаєм» (1936), «Лисенко — хоровий диригент» (1937), «Шевченко і народна пісня» (1939), «Автобіографії М. Лисенка» (1940), «Живе слово» — підручник мистецького читання (1923).
Коментарі
Дописати коментар