Документальний телефільм «Війна. Український рахунок»

  Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2004) кінорежисер Сергій Буковський – за документальний телесеріал «Війна. Український рахунок»

 8 травня в Україні відзначається  День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, який встановлено державним святом (замість 9 травня) для вшанування подвигу народу, пам'яті загиблих у Другій світовій війні та солідаризації з європейськими країнами, що відзначають перемогу саме 8 травня.

  Напередодні цієї важливої історичної дати в Дальницькому будинку культури відбувся показ документального телефільму «Війна. Український рахунок», режисера Сергія Буковського, який став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2004 році. Окрім Шевченківської премії, Сергій Буковський за роботу над цим проектом отримав премію «Телетріумф» у 2003 році як найкращий режисер.

Фільм вважається одним із найважливіших проектів української документалістики, оскільки він пропонує погляд на війну через призму особистих історій та українського контексту, відходячи від радянських пропагандистських кліше.

Стрічка переосмислює Другу світову війну крізь призму українського досвіду, використовуючи унікальну кінохроніку, спогади очевидців та свідчення людей, що пережили окупацію.

Нас довго навчали, що ніякої війни в Україні не було, а діялося все те в Радянському Союзі. Наявність самої України у ті часи, у відриві від Радянського Союзу, й досі трактують часом як вигадку «панів з галичанських закутків, котрим примарилося щось таке самостійне й автономне». Тому й вести мову про підсумки цієї війни з української точки зору було неприпустимим. Тому існує підтвердження — Олександр Довженко спробував зробити це в сценарії «Україна в огні» й отримав вердикт «націоналіста» і до самої смерти не зміг його позбутись.

Існує й інший приклад з історії кіна. У 1970-ті в СРСР було зроблено 20-серійний фільм, котрий мав два варіанти: для співвітчизників і для Заходу. За кордоном він демонструвався під назвою «Невідома війна». Невідомою вона й понині залишається для багатьох людей, які є нащадками тих, хто брав в ній участь. Надто багато матеріалу поховано під величезним шаром ідеологійних мітів, а то й просто відвертої неправди.

Сергій Буковський зняв стилістично стриманий фільм саме про те, чим же була ця страшна війна для українців. Фільм виглядає досить неупередженим, адже там головною ідеєю було не винесення обвинувачувальних вироків, а фіксація голосів минулого. Авторське кредо щодо свого фільму звучить так: «Вдивляючись без гніву, ми зберігаємо надію на майбутнє».

У фільмі демонструється величезна кількість воєнної хроніки, незрідка тієї, яка досі не була на екранах. А як і була, то в іншій інтерпретації. Та найголовніше — це свідки тих подій, для кого війна стала майже основною частиною їхньої долі. Автор фільму намагається зберегти об'єктивність, надаючи можливість висловитися усім, навіть якщо їх погляд на одну й ту ж саму подію є діаметрально протилежним.

Буковський не намагається заперечити чи змінити офіційні судження про війну, він не змагається з істориками. Він просто дає слово людям, чий рахунок війні — особистий і незаідеологізований. Як сказано в заключному закадровому коментарі, хто раніше мовчав — надто драматично думали й згадували вони війну, надто не вписувалися їхні версії в історичний офіціоз. А «без них рахунок неповний...».

Війна - український рахунок (2002). Фільм перший