25 жовтня - 150 років із дня народження Володимира Гордона

Гордон Володимир Михайлович (25 жовтня 1871, місто Лохвиця, Полтавська губернія, Російська імперія — 3 січня 1926, Харків, УСРР) — український вчений-правознавець, доктор цивільного права, професор, доктор юридичних наук, академік Всеукраїнської Академії Наук (1925).Народився у місті Лохвиця Полтавської губернії.
1894 року закінчив юридичний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету.
Захистив магістерську, а з часом (1906) і докторську дисертації.
У 1901—1906 роках викладав у Демидовському юридичному ліцеї в Ярославлі (Російська імперія).
З 1906 року — викладав у Імператорському Харківському університеті та інших закладах цивільне право і цивільний процес.
У 1917 році став сенатором цивільного касаційного департаменту.
Протягом 1919—1920 років працював професором Таврійського університету.
З 1920 — завідувач кафедри цивільного і торгового права, а також декан правового факультету Харківського інституту народного господарства.
Водночас був завідувачем правового відділу Наркомату внутрішньої торгівлі УСРР, брав участь у розробці багатьох законопроектів.
Обраний дійсним членом Всеукраїнської Академії Наук 9 березня 1925 року.
Помер В. М. Гордон 3 січня 1926 року у Харкові.
Наукова діяльність В. М. Гордона значно вплинула на розвиток науки в галузі як матеріального, так і процесуального права.
За час своєї тридцятирічної наукової діяльності написав близько 100 наукових праць. Усі вони відзначалися фундаментальністю, широтою і глибиною досліджень, логікою викладу.
Певна кількість наукових праць, зокрема таких, як «Право на позов», «Передача позовів», «Збільшення позову процентами», «Відсутність права на позов» тощо, а також магістерська і докторська дисертації були присвячені поглибленій розробці питань цивільного процесу.
І нині докторська дисертація «Позови про визнання» є однією з основних робіт у галузі науки про позови.
Вважається засновником харківської наукової школи правознавців.