8 серпня - 100 років із дня народження Володимира Щигельського

 Володимир Омелянович Щигельський (псевдо: «Бурлака»; 8 серпня 1921, Львів — 7 квітня 1949, Ряшів) — військовий і політичний діяч, поручник УПА, командир сотні «Ударники-4», що входила до 2-го Перемиського куреня 26-го Територіального відтинку «Лемко», ВО-6 «Сян», оперативної групи «УПА-Захід».Щигельський Володимир Омелянович народився 8 серпня 1921 року у м. Львові. Батько Омелян Щегельський (1892 р.н.) походив із села Янковичі на Тернопільщині — взуттяр, мати — Марія (уроджена Прус) (1906 р.н.). У 1927 році вступає до початкової української школи імені Короля Данила, котру закінчує 1931 році. У 1931 році Володимир вступає до Львівської Філії Академічної Ґімназії. В тому ж році він вступає до лав спортивно-патріотичної організації «Сокіл».
Наприкінці 1938 року Щигельський вступає до лав «Карпатської Січі», і після нетривалого навчання отримує звання вістуна з прикріпленням до «Летючої бриґади», основним завданням котрої була пропаганда серед населення Закарпаття. Після захоплення Карпатської України угорськими військами, Володимир переїжджає до Німеччини, де вступає до «Військових Відділів Націоналістів», під керівництвом полковника Романа Сушка. З початком війни Володимир Щигельський переїжджає до Польщі і в листопаді 1939 року вступає до української поліції. 25 листопада його прикріплюють до станиці села Команчі Сяноцького повіту. Після навчання у поліційній школі, Володимир у квітні 1941 року їде до Балигорода. Четвертого жовтня 1941 року, Володимир одружується із Теодозією Тріцєцькою, а 4 лютого 1943 в них народжується син — Лев. З 1942 року по липень 1943 року, Володимир служить комендантом у селі Войткове ґміни Устрики-Долішні. Деякий час служив також комендантом поліції села Явірник-Руський ґміни Бірча.

25 червня 1944 року, Володимир Щигельський разом з особовим складом поліційної станції йде у ліси до повстанців.
У червні 1944 року, Володимир зустрічається із заступником командира Військової Округи УПА «Буг» Мирославом Онишкевичем, котрий призначає його керівником новосформованого відділу. Після вступу до УПА, Щигельський обирає собі псевдонім «Бурлака».
У грудні 1944 року сотня «Бурлаки» перейшла польсько-радянський кордон і зупинилась в селі Ступосяни Ліського повіту. Навесні 1945 року Щигельський, провів успішну операцію з ліквідації постів так званої Народної Міліції (Milicja Obywatelska) в районі Перемишля.
6 вересня «Бурлака» проводить операцію проти польських військ у селі Тисова, внаслідок котрої 20 ворогів вбито, в тому числі 1 капітан та двох взято у полон. Проте під час виконання акції, Володимир Щигельський отримав кульове поранення в ногу, але вже за три тижні він приєднується до свого відділу. Наступним завданням було спалення нафтових копалень в Тиряві Сольній. Для його виконання «Буралаці» додали відділ Григорія Янківського-«Ластівки». Враховуючи те, що копальні добре охоронялися, «Бурлака» відправляє сотню «Ластівки» на спалення копалень, в той час як його сотня стримувала польські війська. Протягом 45-хвилинної атаки, акція була успішно виконана.
Наприкінці 1945 — січні 1946 року сотня «Бурлаки» брала участь у боях за Бірчу.
31 січня відділ «Бурлаки» знищує станцію Залужне на шляху Нове Загір'я-Лісько, що призвело до припинення залізничного руху на цій ділянці на кілька тижнів. 20 січня 1946 року, за проявлену активність та особистий героїзм, командування військової округи «Сян» присвоїло Володимиру Щигельському звання хорунжого та нагородило Срібним Хрестом бойової заслуги 2-го класу.
16 листопада 1946 року, відділ «Бурлаки», разом з усіма іншими сотнями другого Перемиського куреня здійснили напад на містечко Динів. Протягом дня повстанці утримували контроль над містом. Після поповнення припасів амуніції та медикаментів, повстанці залишили Динів і попрямували в Дилягівські ліси.

Протягом літа 1947 року загін успішно просувався територією Словаччини і в середині серпня 1947 року відділ «Бурлаки» вийшов в долину річки Ваг. Проте через несприятливі погодні умови повстанці не змогли перейти річку і потрапили в оточення чехословацьких військ. 16 серпня, «Бурлака» приймає рішення про поділ відділу (68 осіб) на сім окремих груп. У ніч з 3 на 4 вересня сотенний Володимир Щигельський-«Бурлака», потрапляє у полон.
Захоплення у полон «Бурлаки» чехи вважали великою перемогою.
у квітні 1948, слідство проти українських повстанців було припинено, але не для того, щоб звільнити, а тільки, щоб передати Польщі. 28 липня 1948 року Володимира Щигельського перевели до Моравської Остряниці, де передали польській поліції. До 12 жовтня «Бурлака» перебував в Мокотовській тюрмі у Варшаві, після цього його, згідно зі зверненням Військової районної прокуратури в Ряшеві від 28 вересня 1948 року перевели до Ряшева.
7 квітня 1949 року в 20:15 вирок був виконаний на подвір'ї ряшівської в'язниці.1 січня 1949 року розпочався суд над Володимиром Щигельським, і через три дні, 4 січня суд оголосив вирок — смертна кара. Ще три місяці він перебував у Ряшівській в'язниці на Замку, очікуючи виконання вироку.