10 серпня - 80 років із дня народження Романа Лубківського

 Рома́н Мар'я́нович Лубкі́вський 

(10 серпня 1941, с. Острівець, Дистрикт Галичина — 23 жовтня 2015, Львів, Україна) — український письменник, державний і громадський діяч, дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України. Член Спілки письменників України (1976). Дійсний член Острозького академічного братства (2005), НТШ (2007), почесний член Спілки білоруських письменників (2006).

Роман Мар'янович Лубківський народився 10 серпня 1941 року в селі Острівці, нині Теребовлянського району Тернопільської області, Україна.

Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1963). Працював заступником головного редактора журналу «Жовтень» (від 1990 — «Дзвін»).

У 1980—1992 — голова Львівської організації Спілки письменників України, член виконавчої ради українського відділення ПЕН-клубу, делегат Установчого з'їзду Руху.

У 1990—1994 — народний депутат України. За ініціативою Романа Лубківського започатковано традицію складення присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.

У 1992—1993 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці. У 1993—1995 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Чеській Республіці.

У 2006—2007 — голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.

У 1997—2001 — начальник управління культури Львівської ОДА. У 1996—2000 — голова львівської обласної організації товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, згодом — його почесний голова.

Від 1995 — професор факультету міжнародних відносин та дипломатичної служби Львівського національного університету.

2007 заснував іменну стипендію для найкращих учнів Острівецької ЗОШ I—III ступенів.

Помер 23 жовтня 2015 року. Відспівували в соборі святого Юра, прощальне слово мав, зокрема, Дмитро Павличко, поховали на Личаківському цвинтарі. Зі столичного керівництва не було представників. У серпні 2016 року у Львові на фасаді будинку на вулиці Крушельницької, 19, де мешкав письменник, встановлено меморіальну таблицю.

Друкуватися почав з 1958 року. Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами. Переклади з більшості слов'янських літератур, зокрема, твори О. Блока, І. Вазова, Я. Івашкевича, Янки Купали, Десанки Максимович та інших. Написав багато книг та поєзій.

Збірки поєзій:

• «Зачудовані олені» (1965),
• «Громове дерево» (1967),
• «Рамена» (1969),
• «Смолоскипи» (1975),
• «Звіздар» (1977),
• «Майоліка» (1985),
• «Словацьке літо» (1986),
• «Карбівня» (1987),
• «Серпневе яблуко» (1989),
• «Погляд вічності» (1990) — відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка,
• «Балканський Христос» (2001),
• «Камінне жниво» (2001),
• «Квітень у серпні» (поезії поза збірками, 2003),
• «Зелене серце» (2003),
• «Сто і одна строфа» (2003).

Відзнаки:

• 1977 — заслужений діяч культури Польщі. Нагороджений цією відзнакою за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури.
• 1979 — літературна премія імені Павла Тичини.
• 1984 — премія імені Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду.
• 1988 — премія імені Павола Гвєздослава за оригінальну та перекладацьку творчість, відданість культурі словацького народу.
• Державна премія України імені Т. Шевченка 1992 року в галузі літератури за збірку поезій «Погляд вічності».
• Орден «За заслуги» ІII ст. (8 грудня 1998) — за вагомий особистий внесок у збагачення національної культурної спадщини України, вагомі творчі здобутки і активну громадську діяльність.
• Заслужений діяч мистецтв України (18 серпня 2006) — за значний особистий внесок у соціально економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 15-ї річниці незалежності України.
• 2008 — Премія імені Максима Рильського
• 2008 — премія Ars Translationis за переклад з чеської мови драми Вацлава Фріча «Іван Мазепа».
• Орден «За заслуги» ІI ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги в державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові.