Відомі мистецвознавці!

14 березня - 110 років із дня народження  Богдана Стебельського

15 березня - 150 років із дня народження Миколи Бурачека

16 березня - 120 років із дня народження Бориса Бутник-Сіверського

                                   Богдан Стебельський

15 береня 1911 року на Івано-Франківщині у вчительській родині народився Богдан Стебельський, художник - графік, мистецтвознавець, редактор та засновник українських періодичних видань, автор наукових праць та ессе, активний діяч Спілки української молоді. Малярству вчився у Краківській академії мистецтв.

На канікулах у складі студентських етнографічних експедицій досліджував Лемківщину. Під керівництвом Володимира Кубійовича студенти відкривали для себе народне мистецтво. Після знайомства з Юрієм Липою та Дмитром Донцовим, Стебельський захопився філософією та ідеологією націоналізму.У цей час він увійшов до мистецького об’єднання «Зарево», протягом декількох років очолював його. Молоді митці організовували щорічні виставки своїх творів у приміщенні «Просвіти».
Стебельський був прихильником ОУН, за що 1939-го польска поліція запроторила його на півроку до в’язниці. Після повернення з в’язниці він вчителював, став директором мистецько-промислової школи у Яворові. У червні 1941-го року за націоналістичну діяльність Стебельський знову потрапив за грати. Цього разу його відправили до Львова, але завдяки клопотанням Володимира Кубійовича невдовзі відпустили.
Після Другої світової війни виїхав спочатку до Німеччини, потім до Канади. У січні 1947-го у Мюнхені відбулася «Мистецька виставка переміщених осіб», серед виставлених було чимало робіт українських авторів. Тоді ж відбувся з’їзд українських митців, на якому вони заснували Українську спілку образотворчих митців. З’їзд ухвалив резолюцію, співавтором якої був Стебельський. «На українських митців, що знаходяться на еміграції, – йшлося в резолюції,– лягає завдання зберігати і продовжувати розвивати українське національне мистецтво… Репрезентувати українську культуру перед чужинцями».
В Українському вільному університеті він здобув ступінь доктора філософії, редагував газету «Гомін України».
На еміграції входив до Головної управи ліґи визволення України, очолював Асоціацію діячів української культури, НТШ у Канаді,  був один із рганізаторів Спілки української молоді, викладав на курсах українознавства імені Юрія Липи.
Помер Богдан Стебельський 27 липня 1994-го у Торонто.

                                          Микола Бурачек

 Мико́ла Григо́рович Бура́чек (4 (16) березня 1871, Летичів, нині Хмельницької області — 12 серпня 1942, Харків) — український живописець, письменник, мистецтвознавець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).

 Навчався в Кам'янець-Подільській чоловічій   гімназії (малювання йому викладав Іван Васьков),   Після закінчення гімназії 1888 року він вступив до   Київського університету, але як учасник   студентських заворушень був виключений і   висланий  до Симбірської губернії. Після заслання   Микола Бурачек повернувся до Кам'янець-   Подільський, де став актором місцевої трупи   російської драми, віддавши театральному мистецтву   17 років свого життя. У ці роки Бурачек не полишає   занять живописом, бере участь в оформленні   театральних постановок. Він робив ескізи декорацій   до п'єс «Влада темряви», Л. Толстого, «Ліс» О. Островського, «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана та інших вистав. У цей же час він пише пейзажні етюди, акварелі, роботи олією.
У 1905–1910 роках Микола Григорович навчався у Краківській академії образотворчих мистецтв (у класі Яна Станіславського), у 1910–1912 роках — у Парижі. Як зазначає Ігор Шаров, у Краківську академію Бурачек потрапив уже людиною зі сформованим світоглядом. Усі академічні завдання він виконував зразково, був одним з найкращих учнів. Окрім навчальних академічних робіт, художник писав багато етюдів, які давали йому засоби для існування. Як пейзажист Бурачек працював у пейзажній майстерні Яна Станіславського, якій палко любив українську природу і прищеплював це почуття своїм учням. Однак справжнє розуміння композиції, обачливість у доборі зображувальних засобів, серйозний підхід до техніки письма Миколі Бурачеку вихованець пейзажної майстерні Петербурзької академії мистецтв Рущиць.
Бурачек є один із засновників і викладачів (1917–1921) Української академії мистецтв. У 1918–1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту.

                                      Борис Бутник-Сіверський

Борис Степанович Бутник-Сіверський — (3(16).03.1901, Чернігів — 5.11.1983, Київ)— український мистецтвознавець. Син Степана Бутника.

кандидат історичних наук (1946). Закінчив 1926 Київський археологічний інститут. Працював над дослідженням дитячої художньої творчості, плаката періоду громадянської війни 1918–20, українського народного мистецтва. Відіграв провідну роль у підготовці живописно-графічної спадщини до академічного видання “Тарас Шевченко. ПЗТ у десяти томах” (Т.7–10. — К., 1961–64), очолював колектив упорядників, був редактором томів 7 (1961) і 10 (1964). Автор багатьох розвідок про мистецьку творчість Шевченка, в тому числі статей у “Шевченківському словнику”: “Ескізи, етюди і начерки Т.Г.Шевченка”, “Мистецька спадщина Т.Г.Шевченка”, “Мистецькі твори, приписувані Т.Г.Шевченкові”, “Пейзажі Т.Г.Шевченка”, “Плакати шевченківські”, “Шевченкознавство” (співавтор).
Автор досліджень, присвячених Тарасові Шевченкові: «Мистецькі твори Т. Г. Шевченка років заслання» (1954), «Роль Петербурзької Академії Мистецтв у розвитку освіти на Україні у першій половині 19 століття» (1958), «До історії деяких малюнків Т. Г. Шевченка» (1959), «Волзькі краєвиди. Мандрівка в творчу лабараторію Т. Г. Шевченка» (1962), «Три знахідки» (1963), «Шевченко-художник в уяві народу» (1965) та інші.
Брав активну участь у підготовці «Мистецької спадщини» Шевченка та видання «Історія українського мистецтва».
Вивчав також петриківський розпис.