Українська національна та громадянська ідентичность.
Національна ідентичність як складова
національної стійкості
На сьогоднішній день, в умовах героїчного протистояння народу України проти збройної агресії російської федерації, особливого сенсу набуло питання не тільки усвідомлення українцями своєї національної та громадянської ідентичності, яка багато років подавлялася та «розмивалася», а й її утвердження.
На реалізацію цього питання у перший день 2023 року набув чинності Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», одним з головних завдань якого є досягнення єдності народу України та формування у кожного українця активної громадянської позиції, заснованої на національних цінностях.
Основними національними цінностями України визначено:
На сьогоднішній день, перше і головне, що ми зрозуміли – свою окремішність від росіян. Те саме класичне протиставлення «ми – вони». Ми почали відчувати потребу формування, розвитку та збереження української національної ідентичності, як вирішальної складової національної стійкості у нашому швидкоплинному світі, де культури і традиції постійно розвиваються, а також де, на величезне здивування і на превеликий жаль, можливі війни на знищення однієї нації іншою.
Україна дуже довго складалася ніби з окремих харчових інгредієнтів до борщу, які існували самі по собі. Але війна сприяла тому, що вода закипіла і інгредієнти почали взаємодіяти і перетворюватися в одне ціле.
українська національна (громадянська) ідентичність, для представників якої етнічна приналежність не є перепоною для ідентифікації себе українцями.
Ідентичність охоплює спільну історію, мову, звичаї, цінності та традиції, які визначають спільноту. Це нематеріальна складова, яка пов'язує нас разом, виховуючи почуття приналежності, гордості та єдності.
Обґрунтуванням нашого спротиву є те, що ми зараз проживаємо на цій території і сучасна України увібрала в себе різні культурні, соціальні та інші традиції попередників, які власне роблять сьогодні Україну Україною. І у нас є право і обов’язок захищати такий національний спосіб існування у сучасності. А також у нас є плани на майбутнє, які можемо втілити тільки ми, тому що наш досвід і складові, що становлять українську культуру, є унікальними.
При такому підході національні меншини, їх культура, традиції та спосіб життя вплинули на формування сучасної України так само як і спосіб життя, культура та традиції титульної нації. І ці меншини мають таке ж право називатися українцями як і усі інші громадяни сучасної України.
Ми маємо досвід щорічного проведення Дня традиційного костюма. Таке свято повинно показувати найрізноманітніший одяг минулого, який був поширений на території України. Окрім традиційного селянського (складовою частиною якого є відома вже вишиванка), свято повинно представляти і вбрання українських міщан (міський одяг), воїнів, купецтва та багато іншого. Крім того, понад 130 етнічних груп, які населяють територію України протягом багатьох століть, також мали свої традиційні етнічні костюми. Все це є нашою спільною історією і може бути об’єктом нашого вивчення, відтворення та популяризації.
Підсумовуючи. Українську ідентичність ми розглядаємо як складне багатовимірне поєднання минулого, сучасного і майбутнього. Наша українська ідентичність є унікальною. Прийнявши її, ми зможемо не тільки перемогти ворога, а й розбудувати нашу державу для сучасників та для майбутніх поколінь.
Коментарі
Дописати коментар