День пам'яті жертв депортації кримських татар

В Україні і в світі 18 травня вшановують пам'ять жертв депортації кримськотатарського народу з Криму.

  

  18 травня 1944 року — день початку депортації, коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів, та ущент заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки, — нині є днем трауру в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні. 

    Усього депортували за різними оцінками від 190 тисяч до 423 тисяч людей. У ході депортації і в перші роки після неї загинули понад 40% кримських татар.

Людям давали від кількох хвилин до півгодини, щоб зібратися, потім вантажівками везли на залізничні станції. Звідти ешелонами, в наглухо закритих товарних вагонах відправляли до місць заслання — у віддалені регіони СРСР: від північного Передуралля до республік Середньої Азії.

   У дорозі людей годували рідко і погано, померлих ховали біля залізничного полотна або не ховали взагалі. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, іноді розстрілювали на місці.

   У ході виселення з Криму і в перші роки після нього загинули близько 46,2% кримських татар, тобто майже кожен другий з народу.

   Протягом декількох років після вигнання з Криму люди продовжували гинути через недоїдання, трудову експлуатацію, хвороби, відсутність медичної допомоги та суворий клімат.

Депортовані кримські татари часто змушені були працювати по 11−12 годин на добу, без вихідних. При тім отримували вони всього по 200−400 грамів хліба на день. Багатьом доводилося жити в землянках, де «не було ні дверей, ні вікон, нічого, лише очерет» на підлозі, щоб спати.

   Серед причин депортації радянська влада називала дезертирство кримських татар з Червоної армії, співпрацю з нацистами і розправу над радянськими партизанами.